Підготовка артикуляційного апарату до постановки звуку (С)

Конспект індивідуального логопедичного заняття на тему: “Автоматизація звука р. Підготовка артикуляційного апарату для постановки звука л”

Автор: вчитель-логопед Бойкова Тетяна Валеріївна

Матеріал для роботи по автоматизації сонорних звуків в спонтанному мовленні. Підготовка мовленневого аппарату для подальшої постановки та автоматизації звуків.

Тема: Автоматизація звука р. Підготовка артикуляційного апарату для постановки звука л.

Мета:

  • уточнити артикуляцію та ізольовану вимову звуків р,л;
  • продовжити формувати тривалий струмінь повітря;
  • тренувати вимовляти звук р у словах,реченнях;
  • вчити визначати звуки л та р в словах;
  • закріпити поняття «протилежності»;
  • розвивати інтонаційну виразність мови,увагу, дрібну моторику.

Обладнання:зондозамінник, масажер су-джок,картки з мовним матеріалом, картки для артикуляційної гімнастики,звукове лото, гра «Протилежності»,картка «Що за звук?»,фішки-розумнички,зонд для постановки звуків р та с,карта-штриховка «Рибки», картка «Лабіринт»,картки для рефлексії.

Хід заняття:

  1. Орг..момент:
  • Який звук найчастіше чуємо у цих віршах?

Літом ластівка літає,
Ластів ‘ят малих навчає:
«Не лінуйтесь, ластів’ята,
Вчиться літечком літати,
Бо, як літо відлітує,
Ми за море помандруєм».
Мурий з Мурмуркою
Вечеряли куркою:
«Мур-мур-мур-р-ри,
Гар-р-р-рні кур-р-ри!»

  • Добре,молодець! Звуки р та л визначаєш правильно, а як ти впораєшься з іншими звуками. Робота з карткою «Що за звук?».
  • Ти вже навчився красиво та правильно вимовляти звук р. Сьогодні ми будемо вчитися не пропускати звук р в словах та реченнях, та опрацюємо правильну вимову звука л. За кожне правильно виконане завдання ти будеш отримувати фішку-розумничка, а у кінці заняття отримаєш оцінку.
  1. Артикуляційна гімнастика
  • «Неслухняний язичок». Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти «пя-пя-пя», неначе похлопувати свій «неслухняний язичок» верхньою губою.
    «Чашечка». Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.
    «Смачне варення». Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 15 разів.
    «Конячка». Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10 разів.
    «Грибочок». Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10 разів. На відміну від вправи «Конячка» язик не повинен відриватися від піднебіння.
    «Гойдалка». Висунути вузький язик. Тягнутися язиком по черзі: спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа виконується 10 разів.
    «Маляр». Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10 разів, змінюючи напрям.
    «Барабанщики». Відкрити рот, підняти широкий язик вгору та постукати кінчиком язика по верхнім альвеолам, чітко вимовляючи звук «д». Поступово збільшувати темп, вимовляючи «д-д-д».
    «Літак». На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить із середини язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб «літак» полетів вгору.
  1. Дихальні вправи:
  • через ніс, через рот;
  • глибокий, неглибокий вдих;
  • видих із затримкою повітря;
  • сильний, легкий видих;
  • короткий, довгий видих;
  • комбінації (вдих через рот — видих через ніс, вдих через ніс — видих через рот;, вдих через ніс — видих через ніс, вдих через рот — видих через рот).
  1. Масаж масажером су-джок
  2. Артикуляція звука р. Гра «Запамятай та повтори»

ра

Рая, раковина, раб, рада, равлик, рама, рано, рана, радіо, рак, Іра, Юра, Кіра, Жора, пара, ураган, барабан, піраміда, мурашка, кора, вранішній, радіти.

ри

рихлий, рисунок, ритм, ризик, ризикувати, ритуал, римувати, риф, риторичний, ритміка, гори, кури, нори, пари, актори, шофери, базар

  1. Гра «Протилежності»
  2. Фіз..хвилинка «Намалюймо звук»
  3. Гра «Повтори правильно»
  4. Вправа «Рибки»
  5. Опрацювання артикуляції звука л
  6. Вправа «Лабіринт»
  7. Рефлексія . Підсумок заняття. Обговорення домашнього завдання.

Готовим артикуляционный аппарат к постановке звуков
картотека на тему

Скачать:

ВложениеРазмер
Готовим артикуляционный аппарат к постановке звуков18.1 КБ

Предварительный просмотр:

Готовим артикуляционный аппарат к постановке звуков

№1. УПРАЖНЕНИЯ ДЛЯ ОРГАНОВ АРТИКУЛЯЦИИ

Удерживание губ в улыбке, верхние и нижние зубы обнажены (вспомогательные средства — указательные пальцы ставятся в уголки рта и растягивают губы).

Вытягивание губ вперёд трубочкой, зубы сомкнуты (аналогич но упр.1 или прикусить конфету «чупа-чупс»).

Чередование положения губ в улыбке и трубочкой.

Спокойное открывание и закрывание рта, губы в положении улыбки.

Язык широкий, на нижней губе (счёт до 10).

Язык узкий, напряжённый, высунут вперёд.

Чередование широкого и узкого языка.

Движение языка вправо-влево.

Движение языка вверх-вниз (снаружи, внутри).

№2 АРТИКУЛЯЦИОННЫЕ УПРАЖНЕНИЯ ДЛЯ ШИПЯЩИХ

1.Для развития силы и направления воздушной струи:

округлить губы и, вдохнув, равномерно, с силой выдыхать воз дух.

2. Упражнения для губ:

сомкнуть зубы, губы округлены и вытянуты вперёд («О»).

3. Упражнения для языка:

а) «Наказать непослушный язычок», «Сделай язык широким»,

«Кошка лакает молоко». Цель: укрепить мышцы языка.

б) «Приклей конфетку», «Грибок», «Парус», «Вкусное варенье»,

«Гармошка», «Кто дальше загонит мяч?». Цель: выработать подъём

языка вверх, растягивать подъязычную связку.

в) «Лопатка» — высунуть широкий кончик языка, поднять вверхи опустить. «Чашечка» — снаружи, в полости рта. Цель: выработатьподъём языка вверх, умение придавать языку форму чашечки инаправлять воздушную струю посередине рта.

№3. АРТИКУЛЯЦИОННЫЕ УПРАЖНЕНИЯ ДЛЯ СВИСТЯЩИХ

Для развития силы и направленности воздушной струи:

а) набрать воздух, с силой подуть на ватку, султанчик, бумагу.

б) высунуть язык, положить на нижнюю губу. Вдоль языка, на

его середину положить спичку и надавить до образования канавки.

Губы слегка округлены, но не напряженны, зубы разомкнуты. С си

лой выдувать воздух. Контроль — ладонь, ватка;

в) то же, но без спички;.

г) упражнение «Загони мяч в ворота» — плавно, длительно, не прерывно дуть вперёд.

Упражнение для губ: «Покажи зубки» — губы в улыбке, видны зубы. Удержать в таком положении на счёт 3-4, не напряга ясь.

Упражнения для языка:

а) «Сделай язык широким» — положить язык на нижнюю губу.

Цель: выработать умение удерживать язык в спокойном, расслаб

б) «Наказать непослушный язычок» — скажи: па-па-па, пя-пя-пя

(губами шлёпать по языку). Цель: расслабление мышц языка;

в) «Покусаем язычок» — от кончика языка до середины покусы

ваем выдвигаемый вперёд язык. Цель: расслабление мышц языка.

г)«Мостик». Цель: удерживание широкого кончика языка за ниж ними резцами;

д) «Почистим зубки». Цель: удерживание широкого кончика язы

ка за нижними резцами;

е) язык «желобком» — дуть воздух по языку в бутылочку (буты

лочку приложив к подбородку, край её горлышка у нижней губы).

«Ветерок шумит, пузырёк гудит»;

ж) язык за нижними резцами, дуть в маленькую бутылочку,

чтобы она «пела» (свист). Бутылочку держать, как в предыдущем упражнении;

з) «Киска» — выгибание и продвижение вперёд спинки языка,кончик языка прижимается к нижним зубам.

№4. АРТИКУЛЯЦИОННЫЕ УПРАЖНЕНИЯ ДЛЯ ЗВУКА «Л» ДЛЯ РАЗВИТИЯ СИЛЫ И НАПРЯЖЕНИЯ ВОЗДУШНОЙ СТРУИ

1. Для развития силы и направленности воздушной струи:

а) «Сдуй ватку ». Цель: выработка направленной воздушной струи;

б) «Пропеллер» — губы сближены, струя воздуха направлена через узкую щель. Ребёнок рассекает движениями указательного пальца струю из стороны в сторону;

в) «Кто дальше загонит мяч?», «Фокус». Цель: выработка сильной

направленной воздушной струи.

2.Упражнения для губ:

а) широко открыть рот, губы и челюсти неподвижны. Зубы откры

ты на ширину 1,5 пальца. Язык на дне рта. Подержать так на счёт

3, 5, 10. Закрыть рот;

б) «Покажи зубки» — губы в улыбке, видны верхние и нижниезубы;

в) произносить «ы-а» — оскал — широко открыть рот, облизать

верхнюю и нижнюю губу;

г) Облизать языком зубы спереди, сзади, губы в улыбке.

3. Упражнения для языка:

а) «Наказать непослушный язык», «Вкусное варенье».Цель:подъём кончика языка кверху;

б) «Пароход» — язык между зубами, произносить «ыыы»;

в) «Индюк», «Болтушка», «Качели», «Приклей конфетку»;

г) пощёлкать кончиком языка, пощёлкать кончиком языка без звучно

д) «Чашечка» — язык высунуть, кончик языка поднять вверх.

Цель: подъём задней части языка вверх;е) «Дразнилка» — зубы на расстоянии ширины пальца, ребёнокпоказывает язык, оттягивает его в глубь рта. Упражнение вначале выполняется беззвучно, затем с голосом.

№6. АРТИКУЛЯЦИОННЫЕ УПРАЖНЕНИЯ ДЛЯ ЗВУКА «Р»

1. Для развития силы и напряжения воздушной струи:

а) Набрать в лёгкие воздух, с силой дуть (не просто выдыхать),

заставляя вибрировать губы. Воздух выдувать с включением голоса

б) кончиком языка ударять в нёбо за зубами и говорить: ДДД, под ставляя пузырёк или полоску бумаги, выдох попадает в пузырёк, илибумага отклоняется в сторону;

в) «Фокус» положить ватку на кончик носа, язык на нижнюю

губу, кончиком вверх, сдувать ватку с носа. (Положить бумажку на

кончик языка — сдувать бумажку с языка);

г) «Кто дальше загонит мяч?»

2. Упражнения для губ:

а) «Кучер» — останови лошадку губами;

б) положить широкий распластанный язык на нижнюю губу и

тоже останавливать лошадку губами (делать при открытом рте).

З.Упражнения для языка:

а сделай язык широким «наказать непослушный язык»;

б «Вкусное варенье», «Маляр»(широкий язык).

язык широко распластать и просунуть егс между зубами, силь

но выдувать воздух с включением голоса, заставляя вибрировать

язык. Язык и губы при этом не напряжены. Контроль — ладонь руки— резкая холодная струя

д «Цоканье» прищелкивание языком с переменным те поднять язык к небу до пределаела, растянув уздечку. Расстояние между зубами 1,5-2 пальца. Удержать язык в таком положении, покане набежит слюна.

ж) «Почистим зубки»

з «Барабанщики» (песенка на дддддддд)

По теме: методические разработки, презентации и конспекты

автором было разработано 17 авторских сказок.

ПОСТАНОВКА ЗВУКА «С» Загнать мяч в воротаВытянуть губы трубочкой и длительно дуть на ватный шарик, загоняя его между двумя кубиками, стоящими впереди на столе. Наказать неп.

Сказки к артикуляционным упражнениям.

Конспект логопедического занятия по профилактики дисграфии, для учащихся 1 класса с ОНР (3 уровень речевого развития).

Конспект ООД учителя-дефектолога по теме: “Знакомство с органами артикуляционного аппарата и понятием «звук&raquo.

Индивидуальное коррекционно-образовательное занятие на тему: “Дифференциация звуков [Ш], [Ж]. Подготовка артикуляционного аппарата к постановке звуков [Р], [РЬ]”.Данное занятие разработано д.

В данном материале представлен комплекс артикуляционной гимнастики, подготавливающий артикуляционный аппарат к произношению звуков [Л], [Л‘].

Артикуляція шиплячих звуків

Порушення вимови шиплячих звуків. Логопедичні ігри та вправи. Підготовка артикуляційного апарату до постановки шиплячих звуків. Розгляд найдоступніших для дитячого сприймання навколишніх звуків: сигналів машин, голосів тварин та музичних звуків.

РубрикаПедагогика
Видреферат
Языкукраинский
Дата добавления06.12.2014
Размер файла49,3 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Артикуляція звуку Ш:

* губи трохи витягнуті вперед;

* зуби злегка розкриті;

* широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;

* бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;

* м’яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

* голосові зв’язки не вібрують.

Артикуляція звуку Ж:

* губи трохи витягнуті вперед;

* зуби злегка розкриті;

* широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;

* бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;

* м’яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

* голосові зв’язки вібрують.

Артикуляція звуку Ч:

* губи трохи витягнуті вперед;

* зуби злегка розкриті;

* кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;

* бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;

* м’яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

* голосові зв’язки не вібрують.

Порушення вимови шиплячих звуків

Сигматизм – вади вимови звуків ш, ж, ч, щ.

* міжзубний сигматизм, коли кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями, видихуваний струмінь повітря слабкий; при такій вимові звук ш має шепелявий відтінок;

* боковий сигматизм, коли кінчик язика упирається в альвеоли або нижні різці, бокові краї язика опущені, та струмінь повітря проходить між кутніми зубами та боковими краями язика (праворуч, ліворуч або по обом краям язика); при такій вимові замість ш чується звук, який нагадує хлюпання;

* носовий сигматизм, коли корінь язика піднімається до мўякого піднебіння, яке опускається та утворює прохід для повітряного струменя, що видихається через ніс; при такому порушенні вимови чується звук, що нагадує х з носовим відтінком;

Парасигматизм – заміна звуків ш, ж, ч, щ іншими звуками.

* губно-зубний парасигматизм, коли нижня губа піднімається до верхніх різців, утворюється щілина, крізь яку виходить повітряний струмінь; звук ш при такій вимові замінюється на звук ф (шолом – “фолом”, дошка – “дофка”)

* призубний парасигматизм, коли кінчик язика упирається у верхні та нижні різці, і заважає струменю повітря пройти вільно крізь зубну щілину, бокові краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів; звук ш при такій вимові замінюється на звук т (шуба – “туба”, каша – “ката”);

* свистячий парасигматизм, коли губи розтягнуті в посмішку, а широкий кінчик язика опущений за нижні різці, посередині язика утворюється жолоб, по якому виходить повітряний струмінь; при такій вимові звук ш замінюється на звук с (кішка – “кіска”, шапка – “сапка”).

Виправлення вимови шиплячих звуків ш, ж, ч та звукосполучення шч

Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.

Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови.

Починати слід з розвитку слухової уваги.

Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки. (Див. Логопедичні ігри та вправи)

Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки шиплячих звуків шиплячий звук логопедичний артикуляційний

* “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

* “Лопатка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 секунд.

* „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

* “Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів

* “Гойдалка””. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

* “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

* “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

Починати роботу над корекцією шиплячих звуків треба з постановки звуку ш.

* При міжзубному сигматизмі, коли кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями, слід проводити вправи спрямовані на підняття кінчика язика за верхні різці. Спочатку дитині пропонується стиснути зуби і вимовляти звук т, потім вимовляти цей звук при відкритому роті. Слідкувати, щоб при вимові звука т широкий кінчик язика стискався з альвеолами. Потім дитині пропонується округлити губи та вимовляти звук т з придиханням (відчувається щось подібне до тш). Поступово дитину привчають не вимовляти звук т, а тільки піднімати язик вгору та дути на кінчик язика.

* При боковому сигматизмі основна робота повинна бути спрямована на укріплення бокових країв язика та відпрацювання видихуваного струменя повітря, що проходить посередині язика. Для цього спочатку можна навчити дитину дути з просунутим між губами широко розпластаним переднім краєм язика, потім дути перемістивши передній край язика у міжзубне положення. І тільки тоді, коли дитина навчиться спрямовувати повітряний струмінь посередині язика, за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба підняти широкий передній край язика за верхні зуби. Язик при цьому не повинен стискатися з твердим піднебінням, щоб не заважати повітряному струменю вільно виходити посередині язика.

* При носовому сигматизмі, треба добре попрацювати над формуванням правильного видиху повітряного струменю через середину ротової порожнини (див. Вправи на розвиток дихання). Треба навчити та закріпити вміння дитини відчувати повітряний струмінь на кінчику свого язика, просунутого між зубами. Після того, як буде відпрацьований правильний видих дитині пропонується подовжено вимовити звук с, при цьому за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба підняти широкий передній край язика за верхні зуби та дещо відсунути його углиб рота.

* При губно-зубному парасигматизмі робота починається з розрізнення на слух звуків ш та ф. Після цього запропонувати дитині розкрити губи, дещо розкрити зуби, утворивши щілину між різцями та подовжено вимовити звук с, при цьому за допомогою шпателя підняти широкий передній край язика. Можна допомогти дитині, притримуючи своєю рукою її нижню губу.

* При призубному парасигматизмі робота починається з розрізнення на слух звуків ш та т. Слід запропонувати дитині тримати передній край язика між нижніми та верхніми різцями, широко розпластавши його. У такому положенні язика , видихаючи повітря, дитина відчує його струмінь на кінчику язика, та відтворить звук, схожий на шепеляве (міжзубне) с. Після цього, широкий передній край язика, за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба відсунути назад та підняти вгору. Використовуючи тактильні відчуття, увагу дитини слід зосередити на тому, що при вимові звука ш повітряний струмінь подовжений, а при вимові звука т – поштовхоподібний (для порівняння при вимові звуків ш та т слід прикласти тильну сторону долоні до рота).

* При свистячому парасигматизм іробота починається з розрізнення на слух звуків ш та с. Використовуючи тактильні відчуття, увагу дитини слід зосередити на тому, що при вимові звука ш повітряний струмінь холодний, а при вимові звука с – теплий (для порівняння при вимові звуків ш та с слід прикласти тильну сторону долоні до рота). Після цього слід відпрацювати почергові рухи язика (спочатку широкий кінчик язика опускається за нижні, а потім піднімається за верхні зуби), а також почергові рухи губ (спочатку губи розтягуються в посмішку, а потім губи округлюються та витягуються дещо вперед). Наслідуючи правильну артикуляцію дорослого дитина намагається правильно вимовити звук ш. Якщо за наслідуванням дитині не вдається досягти правильної вимови звука ш використовують механічний спосіб. Для чого, дитині пропонують подовжено вимовити звук с та одночасно широкий передній край язика, за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба відсунути назад та підняти вгору.

Коли звук ш буде поставлено, слід переходити до постановки звука ж. При постановці звука ж слід звернути увагу дитини на участь голосу при вимовлянні цього звуку. Це легко зробити поклавши долоню дитини на свою шию і вимовивши подовжено спочатку звук ш-ш-ш, а потім звук ж-ж-ж. Таким чином дитина відчує вібрацію голосових зв’язок при вимові звука ж.

При постановці звука ч можна запропонувати дитині по черзі на одному видоху вимовляти звуки т-ш-т-ш-т-ш, а потім швидше тш-тш-тш-ч.

Аналогічна робота і при постановці звукосполучення шч, що позначається буквою щ. Дитині слід запропонувати по черзі на одному видоху вимовляти звуки ш-ч-ш-ч-ш-ч, а потім швидше шч-шч-шч-щ.

Размещено на Allbest.ru

Подобные документы

Способи навчання вимови на початковому ступені оволодіння усним мовленням. Імітативне відтворення, артикуляція звуків. Вправи для створення загальної напруженості мовного апарату та попередження пом’якшення англійських приголосних. Вірша та скоромовки.

курсовая работа [597,6 K], добавлен 23.11.2013

Необхідність комплексного підходу до корекції мовленнєвих порушень. Диференціація звуків як етап з формування правильної звуковимови, спрямований на розвиток уміння відрізняти даний звук від близьких за звучанням або за місцем і способом утворення.

курсовая работа [17,9 K], добавлен 16.08.2014

Правила (норми) літературної вимови звуків і словосполучень. Теоретичні передумови вивчення орфоепії сучасної української літературної мови. Методика вивчення орфоепії в початкових класах, система засвоєння знань. Робота над наголосом та вимовою звуків.

дипломная работа [167,6 K], добавлен 27.09.2009

Теоретичні основи дикції як компонента техніки мовлення у молодших школярів. Зміст та завдання розвитку дикції у початковій школі. Особливості артикуляції голосних і приголосних звуків. Робота вчителя початкових класів над усуненням вад вимови в учнів.

дипломная работа [234,7 K], добавлен 24.09.2009

Принцип наочності. Психологія дітей молодшого шкільного віку. Використання наочних посібників у початковій школі. Період опанування грамоти. Навички звукового аналізу слів. графічне зображення голосних та приголосних звуків. Інтонаційні навички читання.

статья [740,5 K], добавлен 15.10.2008

Навчання грамоті як особлива ступінь оволодіння первинними уміннями читання і письма, методика його реалізації та основні вимоги. Характеристика навчально-методичного комплексу з навчання грамоти. Ступені навчання читання і письма, вивчення звуків, букв.

контрольная работа [36,6 K], добавлен 15.07.2009

Фізіологія будови голосового апарату та її роль у формуванні дикції. Логопедичні методи виправлення мовленнєвих дефектів. Формування голосних і приголосних та їх артикуляція в мові. Методика роботи над дикцією для напрацювання сценічної, дикторської мови.

магистерская работа [1005,6 K], добавлен 16.09.2013

Ейдетичні запам’ятовування з опорою на образ. Вплив розвитку дрібної моторики на формування мовлення дітей дошкільного віку. Розвиток рухливості органів артикуляційного апарату – крок на шляху до правильного мовлення. Ігри на розвиток фонематичного слуху.

аттестационная работа [2,2 M], добавлен 02.09.2010

Характеристика заїкання у дітей дошкільного та шкільного віку, яке проявляється у порушенні темпу, ритму та плавності усного мовлення і зумовлене судомним станом м‘язів артикуляційного апарату. Застосування комплексного підходу до подолання заїкання.

курсовая работа [37,5 K], добавлен 22.04.2010

Організація та методика проведення індивідуальних занять. Основні вимоги до проведення роботи з розвитку сприймання мовлення на слух. Види роботи з розвитку мовленнєвого слуху на індивідуальних заняттях. Прийоми для сприймання на слух зв’язних текстів.

курсовая работа [40,6 K], добавлен 24.05.2013

Как поставить звук «С»: упражнения для правильной артикуляции

Постановка звука “С” требует достаточно кропотливых действий и, конечно же, терпения. При соблюдении этих условий проблемный звук исправляется и уже не приносит хлопот ни маме, ни малышу.

В статье мы разбираемся, насколько это сложно: поставить звук “С” и научить ребенка говорить эту букву.

Правильная артикуляция звука “С”

Чтобы непослушный “С” зазвучал правильно, давайте выстроим такую конструкцию:

  1. Губы слегка улыбаются.
  2. Зубы сжаты либо отстоят друг от друга на 1-2 миллиметра.
  3. Язык упирается в нижние резцы. Его боковые части соприкасаются вверху с коренными зубами, а спинка выгнута.
  4. Вдоль языка образуется желобок, по нему с сильным напором течет воздух.
  5. Верхнее мягкое небо не дает ему попасть в полость носа.
  6. Голосовые связки расслаблены.

Артикуляционный профиль звука “С” выглядит так:

Артикуляционный уклад мягкого “Сь” отличается от “С” тем, что средняя часть языка приподнимается вверх, а передняя становится более плоской, желобок при этом сглаживается.

Дефекты произношения звуков “С” и “Сь”

Если “С” и “Сь” выговариваются с нарушением, то этот дефект называется сигматизмом (искажение произношения) или парасигматизмом (замена другими звуками).

  • губно-зубной, когда нижняя губа перекрывает поток воздуха, создавая смешанное звучание “С” и “Ф” (слон — флон, стол — фтол);
  • межзубный, при котором язычок лежит на зубах, и четкость произносимого звука искажается шепелявостью;
  • боковой, когда язык поворачивается набок либо не касается коренных зубов, а воздух движется в неправильном направлении, образуя хлюпающий звук (санки — хлянки, сам — хлям);
  • носовой, при котором воздух попадает в носовую полость и создает гнусавое произношение.

Парасигматизм тоже бывает нескольких видов:

  • призубный, с заменой “С” на “Т” (собака — табака, сок — ток);
  • шипящий, когда вместо “С” звучит “Ш” (Саша — Шаша, сушки — шушки);
  • с заменой по мягкости, при котором твердые звуки произносятся, как мягкие (сумка — сюмка, свой — сьвой);
  • с заменой по звонкости, это “С” звучит, как “З” (совок — зовок, самосвал — замозвал).

Причинами таких дефектов могут быть патологии речевого аппарата, аденоиды, слабость мышц языка, а также его нарушенная иннервация.

Неправильное произношение свистящих, к которым относятся “С” и “Сь”, если их не корректировать своевременно, влекут за собой нарушения чтения (дислексию) и письма (дисграфию).

Последовательность постановки звуков в логопедии

Алгоритм коррекционной работы по формированию правильного звукопроизношения в логопедии включает в себя несколько этапов в следующем порядке:

Будут ли это индивидуальные логопедические занятия для дошкольников со специалистом или постановка звука в домашних условиях, последовательное прохождение всех этапов обязательно.

Чтобы поставленный звук радовал своей чистотой и стабильностью, нужно основательно работать и решать задачи на каждой стадии.

Подготовительный этап

В самом начале работы над коррекцией звукопроизношения познакомьте малыша с проблемным звуком: как он звучит сам по себе и в разных словах, как изображается в виде буквы, как его правильно выговаривать.

Выполните дыхательную гимнастику. Ведь правильное дыхание является основой звучащей речи и непосредственно влияет на силу воздушной струи, которая, в свою очередь, определяет четкость звучания при правильном артикуляционном укладе.

Вот несколько упражнений на дыхание:

Далее перейдите к артикуляционной разминке. Пусть все мышцы речевого аппарата подготовятся к продуктивной работе над постановкой звука.

Этап постановки звука

Как ставить звук “С”? Есть несколько способов постановки “С”:

Рассмотрим все эти варианты подробнее.

Постановка по подражанию

Возьмите зеркало и покажите ребенку, в каком положении должны находиться язык и губы для получения нужного звука.

Чтобы это не было похоже на скучный школьный урок, пусть язычок будет кораблем, которому ветер-воздушная струя надувает паруса для дальнего плавания:)

Игровая форма организации логопедических занятий — самая продуктивная. Образное восприятие значительно ускоряет коррекционный процесс и приближает к заветной цели.

Приложите ладошку малыша ко рту, чтобы он почувствовал прохладу выдыхаемого воздуха при произнесении “С”.

Иллюстрации, карточки, макеты и прочий наглядный материал помогут ребенку усвоить суть и не дадут заскучать.

Постановка механическим способом

Этот метод предполагает применение вспомогательных средств, например, зондов, шпателей.

Если вы решили поставить звуки ребенку в домашних условиях, используйте предметы домашнего обихода, предварительно позаботившись об их безопасности, например неострую зубочистку или палочку от мороженого.

Эти предметы, располагаясь вдоль языка, фиксируют правильное его положение для прохождения воздушной струи, способствуя получению нужного звукопроизношения. Чтобы губки слегка улыбались, придержите их пальцами.

Для постановки звука “С”, попробуйте следующее:

  • пусть ребенок улыбнется, положит широко краешек язычка на нижние передние зубы и подует на него;
  • теперь деревянной палочкой, надавливая вдоль язычка, сделайте желобок, по нему потечет воздушная струя;
  • при нажатии послышится шепелявый свист;
  • далее пусть малыш сблизит зубки, а язык уберет внутрь и продолжит свистеть;
  • тем временем вы, регулируя силу нажатия, добейтесь наиболее четкого звучания “С”;
  • после этого можно убрать палочку.

Через некоторое время ребенок сам научится правильно класть язык и свистеть “С”.

Постановка “С” от других звуков

Твердый “С” можно поставить от мягкого “Сь”.

При произнесении “Сь” палочкой надавите на переднюю часть языка, чтобы образовался желобок. Полученный таким образом твердый звук “С” отрабатывайте многократно, пока язычок сам не будет ложиться правильно.

Звук “С” также можно поставить от “Т”.

Если непрерывно тянуть “Т” и, улыбаясь, растягивать губы, то послышится “С”. Если он будет неясным, нужно сильнее улыбнуться, чтобы звук стал ярче.

Если ребенок правильно произносит звук “Ш”, попробуйте оттолкнуться от этого. Попросите малыша пошипеть и объясните, что язычок нужно передвинуть вперед, ближе к верхним зубкам. Послышится “С”. Получается?

Еще один способ постановки “С” — это от “И”.

Артикуляционный уклад у этих звуков схож. Поэтому, если произнести “И” и, не меняя положения, пустить струю воздуха вдоль язычка, то получится нужный звук “С”.

Постановка мягкого “Сь” хорошо изложена в видеоуроке:

Артикуляционная гимнастика для звука “С”

Предлагаем вам комплекс артикуляционной гимнастики в игровой форме. С помощью логопедических упражнений органы речевого аппарата научатся занимать нужное положение, станут подвижными, их тонус придет в норму.

Исходное положение — улыбка

Автоматизация “С”

Следующий после постановки — этап автоматизации звука. Что это значит? Закрепление произношения и введение в повседневную речь.

На этом этапе тоже есть свой алгоритм. Поставленный звук отрабатывается в изолированном звучании, затем в слогах, словах, словосочетаниях и предложениях.

Картотека заданий для детей по автоматизации “С”

Выполни задание на картинке:

Назови каждое слово. Обрати внимание на то, что звук “С” может находиться в начале, середине и конце слова:

А теперь — звук “С” в словосочетаниях и предложениях:

Поиграем? Улитка приглашает в свой домик. Только для этого надо назвать все предметы на букву “С”:

Помоги Бабушке Яге добраться до своей избушки. Она заблудилась:)

Повтори чистоговорки со звуком “С”. Знаешь для чего нужны чистоговорки? Чтобы научиться четко произносить звуки.

Хорошо подумай и отгадай загадки на букву “С”:

А теперь посложнее: скороговорки на “С”:

Повтори фразеологизм. Знаешь, что он означает? Пообещать и не сдержать своего обещания! Найди в словах “С”:

Этап дифференциации “С”

На этом этапе мы будем учиться отличать звук “С” от близких по звучанию “Ш”, “З”, “Ц” и мягкого “Сь”.

Для этого послушаем эти звуки по парам, определим разницу в артикуляции, потренируемся в произношении слогов, слов и предложений с ними.

Речевой материал по дифференциации “С” и “Ш”

Приложи ладошку ко рту: у “С” струя выдыхаемого воздуха холодная, у “Ш” — теплая. “С” свистит, как ветер, а “Ш” шипит, как змея. Интересно?

Повтори слоги и слова с этими звуками, старайся их четко выговаривать:

Стишок про медведя тебе понравился?

Выполни задание на картинке:

Над чистоговорками надо немного потрудиться, но у тебя получится.

Речевой материал по дифференциации “С” и “З”

У звуков “С” и “З” артикуляция отличается только голосом. “С” — глухой, “З” — звонкий. Повтори их и убедись в этом сам.

А теперь проговори слоги и слова:

Замени одну букву на другую и посмотри, что получится:

Повтори чистоговорки без запинок.

Речевой материал по дифференциации “С” и “Ц”

Звуки “С” и “Ц” очень похожи и отличаются лишь тем, что “С” — долгий, а “Ц” — краткий:

Повтори слоги и слова:

В этих словосочетаниях есть и “С”, и “Ц”:

Если поменять первую букву в слове, оно тоже изменится:

Деду Морозу без твоей помощи не обойтись:

Попробуй справиться с этим заданием:

Речевой материал по дифференциации “С” и “Сь”

Произнеси твердый “С” и мягкий “Сь” по отдельности, затем повтори слоги и слова с ними:

В этих слогах есть мягкий “Сь” и твердый “С”. Постарайся это определить:

Назови слова на двух картинках и запомни, как звучит твердый “С”

А это стишки, их можно заучить:

Важный штрих в работе над звуком

Чтобы окончательно поставить точку в работе над звуком, нужен еще очень важный штрих — способность контролировать свое умение правильно его произносить в спонтанной речи.

Когда нет рядом родителей, педагогов, которые подскажут и поправят. Когда хочется расслабиться и не думать о том, как надо. Когда находишься среди сверстников и за игрой обо всем забываешь.

Нужна мотивация! Поддержите вашего сына или дочь в стремлении научиться говорить красиво. Не пожалейте для этого ни времени, ни сил.

Сегодня ваш малыш работает над произношением и учится свистеть, как комарик. А завтра он будет совершать открытия и покорять новые вершины. У него это обязательно получится, потому что он будет верить в себя и чувствовать вашу поддержку.

ЗВУКИ С, З, Ц

Порушення вимови свистячих звуків

Сигматизм – вади вимови звуків с, с’, з, з’, ц, ц’
міжзубний сигматизм, коли кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями;
губно-зубний сигматизм, коли нижня губа піднімається до верхніх різців і утворюється звук подібний до ф, в;
призубний сигматизм, коли кінчик язика упирається верхні та нижні різці, і заважає струменю повітря пройти вільно крізь зубну щілину;
боковий сигматизм, коли кінчик язика упирається в альвеоли, а струмінь повітря проходить між кутніми зубами та боковими краями язика;
носовий сигматизм, коли корінь язика піднімається до м’якого піднебіння, яке опускається та утворює прохід для повітряного струменя, що видихається через ніс;
Парасигматизм – заміна звуків с, с’, з, з’, ц, ц’ іншими звуками
• заміна свистячих звуків звуками ш, ж (сумка – “шумка”, зима – “жима”);
• заміна свистячих звуків звуками т, д (собака – “тобака”, зуби – “дуби”)

Виправлення вад вимови свистячих звуків с, с’, з, з’, ц, ц’

Підготовчий етап є обовязковим на шляху виправлення звуковимови, та включає в себе важливі компоненти, а саме: розвиток слухового сприймання, слухової уваги та памяті, розвиток фонематичного сприймання, розвиток дихання, розвиток артикуляційної моторики.
Для того щоб навчити дітей правильно вимовляти звуки нашої мови, необхідно перш за все навчити їх уважно слухати та чути мовлення оточуючих, тобто розвивати слухове сприймання. Розвиток слухового сприймання – важлива передумова формування звуковимови.
Починати слід з розвитку слухової уваги. Для розвитку слухової уваги доцільно використовувати найдоступніші для дитячого сприймання навколишні звуки: сигнали машин, голоси тварин, музичні звуки та ін. На прогулянках, під час ігор, на екскурсіях діти слухають, про що “говорять” вулиця, кімната, ліс, парк, музичні іграшки. (див. Логопедичні ігри та вправи)

Важливе місце в підготовчій роботі на шляху розвитку правильного мовлення повинна займати, так звана, артикуляційна гімнастика. Метою її є – відпрацювання правильних, чітких рухів органів мовлення, необхідних для правильної вимови даних звуків.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки свистячих звуків

• “Лопатка” . Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.
• “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
• “Чисті зуби”. Посміхнутися, трохи відкрити рот. Кінчик язика за нижніми зубами виконує рухи праворуч-ліворуч, наче чистить зубки. Повторити 10-15 раз.
• “Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.
• “Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10 разів.
• “Язичок-футболіст”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

Постановка свистячих звуків

Починати роботу над корекцією свистячих звуків треба з постановки звуку с.
• При міжзубному сигматизмі, коли кінчик язика просувається між верхніми та нижніми різцями, треба запропонувати дитині зблизити зуби, губи розтягнути в посмішку та в такому положенні спробувати вимовити подовжений звук с. Логопед при постановці звуку с користується спеціальним зондом, яким натискує на кінчик язика, опускаючи його таким чином за нижні різці. Утримуючи язик в такому положенні дитині пропонується подовжено повторити звук с.
• При губно-зубному сигматизмі, коли нижня губа піднімається до верхніх різців і утворюється звук подібний до ф, в, треба запропонувати дитині розкрити губи, дещо розкрити зуби, утворивши щілину між різцями та подовжено вимовити звук с. Можна допомогти дитині, притримуючи своєю рукою її нижню губу, оголивши таким чином її різці.
• При призубному сигматизмі, коли кінчик язика упирається верхні та нижні різці, і заважає струменю повітря пройти вільно крізь зубну щілину, слід запропонувати дитині тримати передній край язика між нижніми та верхніми різцями, широко розпластавши його. У такому положенні язика , видихаючи повітря, дитина відчує його струмінь на кінчику язика, та відтворить звук, схожий на шепеляве (міжзубне) с. Після цього, широкий передній край язика, за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба відсунути за нижні різці.
• При боковому сигматизмі, коли кінчик язика упирається в альвеоли, а струмінь повітря проходить між кутніми зубами та боковими краями язика, треба спочатку навчити дитину дути з просунутим між губами широко розпластаним переднім краєм язика. Після цього вчити дитину дути перемістивши передній край язика у міжзубне положення. І тільки тоді, коли дитина навчиться спрямовувати повітряний струмінь посередині язика, за допомогою шпателя або спеціального логопедичного зонду треба відсунути широкий передній край язика за нижні різці.
• При носовому сигматизмі, коли корінь язика піднімається до мўякого піднебіння, яке опускається та утворює прохід для повітряного струменя, що видихається через ніс, треба добре попрацювати над формуванням правильного видиху повітряного струменю через середину ротової порожнини (див. Вправи на розвиток дихання). Треба навчити та закріпити вміння дитини відчувати повітряний струмінь на кінчику свого язика, просунутого між зубами. Коли язик достатньо закріпиться в такому положенні, можна поступово переводити його кінчик за нижні різці, після чого тимчасова шепелява вимова заміниться на правильну артикуляцію звука с.
• При шиплячому парасигматизмі дитину необхідно відучити від звички напружувати язик та відтягувати його у глиб рота. З цією метою рекомендується якомога довше затриматися на стадії міжзубної вимови звука с у складах, словах та фразах. Коли язик остаточно закріпиться у такому положенні, можна поступово переводити кінчик язика за нижні різці, що зазвичай відбувається автоматично.

Коли звук с буде поставлено, слід переходити до постановки звука з. При постановці звука з слід звернути увагу дитини на участь голосу при вимовлянні цього звуку. Це легко зробити поклавши долоню дитини на свою шию і вимовивши подовжено спочатку звук с-с-с, а потім звук з-з-з. Таким чином дитина відчує вібрацію ваших голосових зв’язок при вимові звука з.
При постановці звука ц можна запропонувати дитині пограти в гру “Всі сидіть тихо!” Для цього розтягнути губи в посмішку, прикласти вказівний пальчик до губ і вимовити звуки “тс-тс-тс”, а потім швидше “тс-ц-ц”.

Как научить ребенка выговаривать букву «З»

К 4 годам в детской речи закрепляются свистящие звуки («С», «З», «Ц»), но в связи со сложностью их артикуляции возникают дефекты произношения. Для постановки звука «З» стоит обратиться к логопеду сразу после возникновения нарушений, т.к. неправильная артикуляция быстро превращается в привычку.

Правильная артикуляция звука З

Звук «З» — звонкий свистящий, для его произношения важна сформированность органов речевого аппарата. Артикуляция свистящих зависит от положения языка в ротовой полости и формы, которую язык принимает во время говорения.

Особенности артикуляции «З»:

  1. Губы растянуты в улыбку, рот приоткрыт, видны зубы.
  2. Челюсть не сомкнута, между зубами есть щель.
  3. Широкий кончик языка плотно упирается в нижние передние зубы.
  4. Боковые края языка прижаты к коренным зубам, образуя посередине ложбинку.
  5. Между верхним небом и центром языка образуется узкая щель, сквозь которую проходит воздушная струя.
  6. Мягкое небо приподнято и прижато к задней стенке глотки, тем самым закрывается проход в носовую полость. Воздух при говорении проходит через рот.
  7. Голосовые связки напрягаются и вибрируют, образуя голос. Выдыхаемый воздух при присоединении голоса превращается в звонкий звук «З».

Проблемы с артикуляцией «З» возникают, если у ребенка плоский язык, с трудом образуется ложбинка, присутствуют затруднения речевого дыхания. Дефекты шипящих портят речь ребенка и требуют профессиональной коррекции.

Виды неправильной артикуляции

Нарушения в произношении «З» можно разделить на 2 группы:

  • выражающиеся в искаженном произношении свистящих (сигматизмы);
  • выражающиеся в замене на другие звуки (парасигматизмы).

Виды сигматизмов:

  1. Межзубный. Кончик языка располагается между зубами. Речь приобретает «шепелявость».
  2. Боковой. Боковой край языка прижимается справа или слева к коренным зубам. Язык заваливается набок.
  3. Носовой. Воздух при говорении выходит в носовую полость. Носовой сигматизм встречается у детей с расщеплением или параличом неба.

Виды парасигматизмов:

  1. Призубный. Язык при произношении звука «З» упирается в сомкнутые зубы. Из-за этого происходит замена «З» на «Д».
  2. Шипящий. Губы при произношении сильно округляются, на языке не образуется желобка. «З» меняется на мягкий «Ж».
  3. Смягчительный. Рот недостаточно открывается, зубы не отрываются друг от друга. В результате звук получается мягче, чем требуется.
  4. Замены по глухости. Губы вытягиваются в длинную трубочку, язык не упирается в зубы, отсутствует звонкость звука.

Если не исправить дефекты звукопроизношения, то в школьные годы у ребенка сформируется неграмотная устная и письменная речь, возникнут проблемы с чтением и пониманием прочитанного.

Кроме того, проблемы со звукопроизношением могут возникать в результате повреждения речевых отделов головного мозга.

Если у ребенка правильно сформирован артикуляционный аппарат, но звук так и не поставлен, стоит обратиться за консультацией к нейропсихологу. Он проведет диагностику и составит план коррекции.

Подготовительные упражнения

Логопедическая коррекционная работа начинается с подготовительного этапа, который включает в себя:

  • подготовку детей к занятию;
  • упражнения на тренировку артикуляционного аппарата;
  • изучение органов речи;
  • знакомство с приемами самомассажа;
  • упражнения на развитие мышц шеи и плеч;
  • развитие мелкой моторики.

Занятие начинают с приглашения ребенка к игре, можно рассказать ему сказочные истории про Язычок. Если заинтересовать ребенка, то он активнее будет выполнять упражнения, а значит, быстрее добьется положительного результата.

  1. Самомассаж. Кончики пальцев поглаживают мышцы лица в направлении:
    • от середины лба к вискам;
    • вокруг глаз;
    • от переносицы к ушам;
    • по спинке носа вверх и обратно.
  2. Вибрационный массаж. Поколачивание крыльев носа с одновременным произнесением звука «М».
  3. Изучение перед зеркалом частей речевого аппарата. Совместно с ребенком назвать органы речи, рассмотреть их расположение.
  4. Игры на растяжку и расслабление мышц плечевого пояса: «Потягушки», «Кошечка».
  5. Игры-шнуровки по системе Монтессори для тренировки пальцев рук и развития мелкой моторики.

Постановка звука З

Логопедическая работа по постановке звуков ведется по 5 направлениям:

  1. По подражанию. Для этого у ребенка должен быть развит фонематический слух.
  2. С использованием механического метода. Если ребенок не может самостоятельно придать форму языку или совершить вибрирующие движения, то логопед помогает специальными инструментами (лопаточкой, шпателем). Чтобы свести к минимуму применение инструментов, на занятиях большое внимание уделяется артикуляционной гимнастике.
  3. С опорой на сформированные звуки. «З» хорошо ставится на основе родственного «С». Если «С» также недостаточно отработан, то ставят «С» от «Т». Постепенно способом присоединения голоса ребенок воспроизводит «З».
  4. Постановка от артикуляционных упражнений. Для произнесения свистящих язык выполняет сложные движения, задействуется кончик языка, его спинка и боковые края. Губы и челюсть при говорении также должны быть активны. Для отработки точных движений органов речи проводят артикуляционную гимнастику.
  5. Смешанный способ. Составляется индивидуальный план коррекции, который включает в себя перечисленные способы.

По подражанию

Постановка фонем по подражанию требует от педагога грамотной речи, корректного звукопроизношения, т.к. дети копируют артикуляцию взрослых. Для постановки «З» можно предложить дошкольникам поиграть в игру «Комарики».

Воспитатель просит детей вспомнить, как жужжат и звенят комары летом. Дети делятся на 2 категории: «комары» и «туристы». На пол кладутся обручи. Задача «комаров»: поймать «туристов», задача «туристов»: забежать от «комаров» в обруч. Дети, которые изображают комаров, издают звонкий протяжный «ЗЗЗЗЗЗЗ». Через несколько минут участники меняются ролями.

После игры воспитатель обращает внимание на звучание «З», на звонкость и громкость. Необходимо контролировать выполнение задания у каждого ребенка, проверять правильность положения органов речи.

Механический способ

Если ребенку не удается самостоятельно придать губам и челюсти нужное положение, специалист помогает ему в этом. Он:

  1. просит ребенка улыбнуться,
  2. а сам при этом придерживает его нижнюю и верхнюю губы чистым пальцем или ложечкой,
  3. в таком положении ребенок произносит длительный звук «З»,
  4. как только получится четкий звук, палец убирают.

Упражнение повторяют до тех пор, пока звук не будет поставлен. Важно научить ребенка непроизвольно опускать и поднимать губы.

Постановка от опорных звуков

Работу со свистящими специалисты начинают со звука «С», от которого в дальнейшем ставят «З» и «Ц».

Отличие «З» от «С» в том, что при произношении звонкого «З» голосовые связки смыкаются и колеблются, напор выдыхаемого воздуха становится слабее, щель между языком и альвеолами уже. Воздушная струя менее напряженная, чем при звукопроизношении «С».

Логопед просит ребенка произнести «ССС», а потом добавить голоса в звучание. Наличие голоса можно контролировать на слух, а также с помощью тактильных ощущений, поместив руку на шею.

Постановка от артикуляционных упражнений

Упражнения для артикуляции звука «З»:

  1. «Горочка». Педагог с ребенком вспоминают, как выглядит гора, изображают ее форму с помощью рук. После ребенку предлагается создать горочку своим языком, приподняв его середину.
  2. «Ветерок». Ребенок вытягивает губы трубочкой и дует, после чего педагог приподнимает его верхнюю губу и просит подуть еще раз.
  3. «Замок». Зубы сомкнуты, губы приоткрыты. Логопед объясняет, что язык находится за забором и его нельзя выпускать. Ребенок несколько раз упирается в зубы языком.
  4. «Альпинист». Кончик языка упирается в нижние резцы, спинка языка выгибается. Ребенку объясняют, что нижняя челюсть — это часть скалы, на которой необходимо удержаться язычку. Движение языка контролируют с помощью зеркала и отмечают, сколько секунд удалось продержаться в таком положении.
  5. «Ручеек». Рот приоткрыт, зубы не до конца сомкнуты, так, чтобы получилась щелочка. Ребенку предлагается поиграть в ручеек: выпустить через получившуюся щелочку струю воздуха.
  6. «Катушка». Кончик языка изнутри прижат к нижним резцам. Средняя часть языка сильно выгибается, по центру образуется ложбинка. Язык выкатывается изо рта и прячется назад. Важное условие: не отрывать кончик языка от зубов.
  7. «Непослушный язычок». Рот открыт, язык расслаблен, лежит посередине нижней губы. Ребенок шлепает губами по языку, не касаясь его зубами.

Автоматизация звука З

Этап автоматизации звука — закрепление рефлекторных связей на речевом материале.

Автоматизировать звук — значит ввести его в слоги, слова, фразы, связную речь по принципу от простого к сложному.

К автоматизации поставленного звука переходят, когда ребенок корректно произносит его изолированно при многократном повторении.

Работу по автоматизации звука проводят в течение 10 минут. Работу проводят 2 раза в неделю на специализированных занятиях и каждый день в домашних условиях с родителями. Во время занятия в первую очередь отмечают успехи ребенка, мягко исправляя ошибки.

Звук «З» отрабатывается поэтапно:

  1. В слогах (прямых, обратных, со стечением согласных). Дети повторяют за педагогом звукосочетания ЗА-ЗА, ЗУ-ЗУ, ЗЭ-ЗЭ, ЗО-ЗО, ЗИ-ЗИ.
  2. В словах (в начале слова, середине, конце). Автоматизация в словах сначала осуществляется с опорой на слоги (зу — зуб), затем в словах со стечением согласных. Слова подбираются от односложных до многосложных постепенно.
  3. В загадках и скороговорках:
    а-за-за, за-за-за.
    За Зиной гонится коза.
    Зу-зу-зу, зу-зу-зу.
    Поместим в загон козу.
    Зы-зы-зы, зы-зы-зы.
    Колокольчик у козы.
    Зе-зе-зе, зе-зе-зе.
    Сено мы дадим козе.
  4. В рассказах. Дети составляют короткие и длинные рассказы со словами, которые содержат букву «З».
  5. В разговорной речи. Отработка звука в спонтанной бытовой речи, контроль над произношением со стороны взрослых. Одновременно с развитием фонематической стороны речи происходит обогащение словаря и формирование грамматического строя речи.

Автоматизировать звук «З» можно с помощью серии картинок:

  • выбирать из предложенных нарисованных предметов те, в которых есть звук «З»;
  • разделить картинки на группы с «З» в начале слова, в середине и в конце;
  • отделить картинки со звуками «С» и «З».

Дифференциация от созвучных звуков

У дошкольников возникает проблема с различением парных звуков. «З» они нередко меняют на «С». Для решения такой проблемы педагог предлагает игры на дифференциацию.

Работа по дифференциации звуков осуществляется в следующих направлениях:

  • развитие слуховой дифференциации;
  • закрепление произносительной дифференциации;
  • формирование фонематического анализа и синтеза.

Сначала логопед просит прочувствовать разницу в произношении с помощью руки, которая располагается на шее.

Детям важно запомнить, что при «З» горло вибрирует.

Потом дети ставят открытую ладонь перед ртом и ощущают разницу в воздушной струе, которая выходит при произношении похожих звуков.

На следующем этапе проводится работа с речевым материалом со смешиваемыми звуками. Проводятся упражнения на деление слов на группы с разными буквами, гимнастические игры с хлопками и иными движениями.

Автоматизация в спонтанной речи

Закрепление звука «З» в спонтанной речи включает в себя контроль взрослых над произношением ребенка.

Важно отслеживать правильность, незамедлительно исправлять дефекты, чтобы у ребенка не закрепились стереотипы.

К каждому из этапов постановки звука можно возвращаться при необходимости, проводить игры на закрепление и автоматизацию.

Речь взрослых — основной инструмент закрепления звука в фонематическом строе ребенка. Окружив детей грамотной речью, взрослые создают атмосферу для корректного развития у них звукопроизношения.

Читайте также:  Лексическая тема Осень (рекомендации для родителей)
Ссылка на основную публикацию